#День_Героїв_Небесної_Сотні
«Небесна Сотня – перші герої російсько-української війни».
20 лютого в Україні на державному рівні вшановуємо День пам'яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності.
🇺🇦Світла та вічна пам'ять Героям Небесної Сотні, які віддали життя за Україну і змінили хід історії нашої держави.🕯️
Минуло дев’ять років від тих страшних подій, які назавжди закарбувалися в історичній пам’яті українського народу, які, по суті, стали переломним етапом у новітній історії нашої держави й змінили країну та кожного українця. Вони залишили в минулому мирне, спокійне життя.
22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.
30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на протест. Десятки протестувальників були по звірячому побиті та у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох із них невідома й до сьогодні.
Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.
Увесь світ облетіли кадри документальної хроніки, де молодий чоловік у будівельній касці стоїть на барикаді і проникливо, натхненно читає уривок з поеми Т.Г. Шевченка «Кавказ». Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження з Дніпропетровщини.
22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Вони стали першими в ряд Небесної сотні.
Небесна сотня . Ким були? До чого прагнули? Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли на так званий Євромайдан, щоб відстояти своє право на мрію.
Учителі, студенти, підприємці та журналісти, вчені та академіки, художники та музиканти, громадські діячі та прості робітники. Усі ці люди – жителі різних куточків України. Такі, здавалося, різні…Але – ні! Вони були дуже схожими між собою серцями, у яких, на перекір безвір’ю, безнадії та ненависті, що нав’язуються над духом цього світу, жили віра, надія та любов. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були, є і будуть.
Їх назвали «небесною сотнею» тому, що вони загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.
Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»
«Біля тополі» - виконує пісню Oksana Padaluk
«Пам’ять, стій, зупинись на хвилину» - декламує вірш Софія Карамач
Немає коментарів:
Дописати коментар